Постійне підвищення комунальних тарифів змушує нас приймати екстрені заходи для поліпшення комфорту і зменшення платежів. Одне з актуальних питань – збереження тепла в будинку.

Як зберегти тепло і зменшити плату за обігрів

Найбільш вдале рішення – утеплення квартири.

Способи захисту від холоду

Є два типи ефективної оптимізації житла:

  • внутрішнє
  • Зовнішнє утеплення.

У кожної технології є позитивні і негативні риси.

Тип

плюси

мінуси

внутрішнє утеплення

Приміщення швидко нагрівається від джерела тепла

У кімнаті недовго утримується тепло при відключенні обігрівальних приладів.

Монтаж матеріалів нескладний. Не вимагає спеціальної кваліфікації.

Після установки комплектуючих матеріалів зменшується площа приміщення.

Зовнішнє утеплення

Довго зберігає тепло

Потрібно більше часу на обігрів приміщення

Формується стабільна температура без різких перепадів тепла і холоду

Зовнішнє утеплення квартири відрізняється високою вартістю (в порівнянні з внутрішнім утепленням)

Стабілізує рівномірне опалення квартири, що економить витрати на потужні обігрівальні прилади

 
 

Неможливо утеплити фасад квартири самостійно, без фахівців

Способы утепления квартир зависят от конструкции зданий и финансовых возможностей владельцев.

Найбільш популярний матеріал

Перш ніж вибрати технологію, варто порадитися з фахівцями. Вони підкажуть, як краще вчинити. Чи достатньо буде тільки внутрішньої обробки або краще утеплити фасад квартири. Також, порадять найбільш підходящий матеріал.

Згідно з численними відгуками, найбільш часто для утеплення квартир використовується пінопласт. Він відрізняється:

  • гарну теплопровідність,
  • стійкістю до вологи,
  • екологічною безпекою,
  • доступною ціною.

Є недоліки – висока горючість і порівняно недовгий термін експлуатації.

Важливо пам’ятати, що для внутрішніх робіт і утеплення зовнішніх стін квартири потрібні різні типи пінопласту. Вони відрізняються товщиною, щільністю, стійкістю до вологи і температурних коливань

Щоб не помилитися з маркою матеріалу при утепленні квартири пінопластом, краще проконсультуватися з компетентним фахівцем і доручити роботу ремонтникам з хорошою репутацією.

Старий Київ (Старо-Київська частина, в історичних джерелах Верхнє місто; укр. Старе місто, Верхнє місто) – історична місцевість в центрі Києва, яка адміністративно-територіально належить до сучасного Шевченківського району.

Найстарша частина Києва. Орієнтовні кордону – Андріївська церква, Володимирська гірка, Майдан Незалежності, Золоті ворота, Львівська площа. Головні площі і вулиці – Софійська та Михайлівська площі, вулиці Володимирська, Велика Житомирська, Ярославів Вал. Включає в себе літописні град Ярослава, град Володимира.

Саме на території «Старого Києва» була побудована перша кам’яна церква Русі – Десятинна церква (кінець X століття), тут ще з часів Київської Русі виникає перша школа і перша школа для дівчат. Поблизу від Андріївської церкви знаходяться кілька княжих палаців. У місто вели кілька доріг через ворота кам’яної огорожі: Лядські, західні, Золоті (руїни збереглися), Софійські. Існував в’їзд з боку Подолу. Територія зруйнована в 1240 році під час монгольської навали. У той час і пізніше більшість кам’яних храмів і монастирів було знищено татарами і поляками.

У XVII столітті на території «Старого Києва» виникають слобідки, де проживають стрільці, городові козаки і солдати, що підкоряються московському цареві.

У 1830-1850-і роки місцевість піддається переплануванню, проводяться археологічні дослідження, які дають можливість відкрити залишки Золотих воріт, Іринінської церкви, споруджуються оборонні споруди Київської фортеці. З того часу сюди переносяться управлінський і діловий центр губернського Києва. 1 липня 1894 року електричний трамвай з’єднує Думську площу (нинішню Майдан Незалежності) і Сінну площа (тепер Львівська) по Великій Житомирській вулиці. У 1905 році відкривається Фунікулер, що зв’язує Поділ з «Старим містом».

На території Старо-Київської частині збереглися пам’ятники, які є перлинами культурної і духовної спадщини Києва і всієї Русі: Софійський собор (приблизно 1017-1032 роки) та споруди колишнього Софійського монастиря (кінець XVII – середина XVIII століття), руїни Золотих воріт, Михайлівського Золотоверхого собор (XII століття, відновлений в 1997-2001 роках), Андріївська церква (середина XVIII століття). Збереглися численні будівлі середини XIX – першої половини XX століть. У 1930-ті роки існували проекти докорінної перебудови цього району, проте вони реалізовані не були (проте знищені були Михайлівський Золотоверхий собор, Трьохсвятительська, Георгіївська і Десятинна церкви).

У наш час цей район – діловий центр міста, туристичний центр. Тут діють Софійський музей-заповідник, Музей духовної спадщини (експонуються ікони, починаючи з XIV століття). Територія поблизу від Андріївської церкви оголошена заповідною.

Звёзд: 1Звёзд: 2Звёзд: 3Звёзд: 4Звёзд: 5 (47 оценок, среднее: 4,65 из 5)